духовна сила

си́л|а ж., -и 1. Kraft f, Kräfte; 2. ( енергия) Stärke f o.Pl.; 3. ( мощ) Macht f, Mächte, Gewalt f, -en; физическа сила körperliche Kraft f/Stärke f; Духовна сила Geistige Kraft f; военни сили militärkräfte Pl; политическа сила politische Macht f; съюзническа сила verbündete Macht f; по силата на kraft (Gen); влизам в сила in Kraft treten.

1. spiritual, unworldly, of the mind, mental, intellectual, noetic

духови интереси intellectual interests

духовен облик a spiritual make-up, soul, intellect

духовно богатство spiritual/cultural heritage

духовна култура spiritual culture

духовна сила spiritual power

духовна връзка spiritual relationship; community of feeling

духовна бедност spiritual poverty, meanness

духовна красота spiritual beauty

духовна храна mental/intellectual food; nurture of the mind

2.рел. ecclesiastic (al), clerical

духовно лице clergyman, cleric, ecclesisatic, a man of God/of the cloth

духовно лице съм be a clergyman etc., be in (holy) orders

духовен сан clerical rank/position, order

приемам духовен сан take (holy) orders

духовен пастир a spiritual guide

духовна семинария a theological college; seminary

духовен глава head of the church

духовен съд a spiritual court

духовна музика sacred music

* * *

духо̀вен,

прил., -на, -но, -ни 1. spiritual, unworldly, of the mind, mental, intellectual, noetic, unfleshly, otherworldly; \духовенен облик spiritual make-up, soul, intellect; \духовенна бедност spiritual poverty, meanness; \духовенна връзка spiritual relationship; community of feeling; \духовенна култура spiritual culture; \духовенна сила spiritual power; \духовенна храна mental/intellectual food; nurture of the mind; \духовенни интереси intellectual interests; \духовенно богатство spiritual/cultural heritage;

2. църк. ecclesiastic(al), clerical; \духовенен глава head of the church; \духовенен пастир spiritual guide; \духовенен сан clerical rank/position, order; \духовенен съд spiritual court; \духовенна музика sacred music; \духовенна семинария theological college; seminary; \духовенно лице clergyman, cleric, ecclesiastic, a man of God/of the cloth; \духовенно лице съм be a clergyman etc., be in (holy) orders; приемам \духовенен сан take (holy) orders.

* * *

Platonic ; clerical ; otherworldly {,XDxr`wq;rdli;}; spiritual: а духовен heritage - духовно богатство; unfleshly ; unworldly

* * *

Тейяр де Шарден (1881 - 1955) - франц. філософ, палеонтолог, антрополог, католицький теолог. Т. здійснив спробу формування нового світогляду, який був покликаний врятувати людство від духовної кризи. Для цього Т. поєднував наукову теорію еволюції з елементами модернізованої християнської містики, створивши моністичну концепцію, в основі якої знаходиться поняття енергії Е. нергія розглядається як якість, притаманна самій матерії, і одночасно як духовна сила, що спонукає Космос до еволюції і спрямовує її. Фізичну ("тангенціальну") енергію, що зменшується за законом ентропії, доповнює духовна ("радіальна") енергія, яка зростає в процесі еволюції. Якщо "тангенціальна" енергія, за Т., пов'язує докупи однопорядкові елементи, то "радіальна" веде до зростання складності матеріальних явищ. Пояснення зростання досконалості матеріальних утворень дає, за Т., "закон складності свідомості", згідно з яким у процесі космогенезу збільшується концентрація "радіальної" енергії Н. айдосконалішим результатом природної еволюції є виникнення людини. Але на цьому еволюція не припиняється. Необхідною умовою еволюції самої людини є не лише технічний і науковий прогрес, а й значно більше - прогрес духовний С. правжньою метою космічної еволюції та її регулятивним осердям є "пункт Омега" - символічне визначення Христа, який співпричетний світові і одночасно трансцендентний щодо нього. Космічна еволюція поділяється Т. на стадії - "переджиття", "життя", "думки" і "наджиття". Відповідно до цього формуються літосфера (неорганічна природа), біосфера (органічна природа), ноосфера (феномен людини). Поява людини на стадії "думки" - не завершення еволюції, а ключ до подальшого зростання досконалості світу. Людські страждання (що їх символізує розп'яття Христа) - стимулюють до активної співдії людини у космічній справі удосконалення буття С. амосвідомість - джерело "персоналізації" й одночасно умова переходу до стадії "наджиття", на якій здійснюється стан єднання душ людей після завершення історії у космічному Христі.

[br]

Осн. тв.: "Феномен людини" (1955); "Листи від мандрівника" (1956); "Майбутнє людини" (1959); "Плин Універсуму" (1964).

1) справжня природа, суть, сутність

2) духовні засади (властивості), духовна сила

* * *

1) присутність; наявність

2) (the presence) присутність високих осіб

3) сусідство, безпосередня близькість; товариство (чиєсь)

4) постава; зовнішність

5) привид

* * *

1) присутність; наявність; ( the presence) присутність високих осіб; миcт. ефект присутності

2) сусідство, безпосередня близькість; присутність, товариство ( якої-небудь особи)

3) постава; вигляд; зовнішність ( солідна); людина солідної або шляхетної зовнішності

4) щось таємниче, неземне; божественна або духовна сила; привид, примара

5) ( військова) присутність чужих військ на території якої-небудь держави ( часто про війська ООН); військова присутність, окупація

6) ефект або ілюзія "присутності" ( при прослуховуванні звукозапису)

7) icт.; = presence chamber

1) присутність; наявність; ( the presence) присутність високих осіб; миcт. ефект присутності

2) сусідство, безпосередня близькість; присутність, товариство ( якої-небудь особи)

3) постава; вигляд; зовнішність ( солідна); людина солідної або шляхетної зовнішності

4) щось таємниче, неземне; божественна або духовна сила; привид, примара

5) ( військова) присутність чужих військ на території якої-небудь держави ( часто про війська ООН); військова присутність, окупація

6) ефект або ілюзія "присутності" ( при прослуховуванні звукозапису)

7) icт.; = presence chamber

{'faibə}
1. n l. фибра, клетъчно/мускулно влакно, жилка, жичка, нишка, нерв, лико, тъкан, съставена от нишки/влакна/жички, влакнест строеж
vegetable FIBRE растително влакно
every FIBRE of his being цялото му същество, той целият
2. бот. коренче
3. характер, природа, същност
our moral FIBRE духовната/нравствената ни същност
man of fine/coarse FIBRE изтънчен/груб човек
4. сила, издръжливост

* * *

{'faibъ} n l. фибра, клетъчно/мускулно влакно; жилка, жичка, ни

* * *

фибра; влакно; жилка; лико; нерв; нишка;

* * *

* * *

fibre[´faibə] n 1. фибра, влакно от мускулна или нервна тъкан; жилка, жичка, нишка; нерв; лико; тъкан, съставена от нишки (влакна, жички); влакнест строеж; vegetable \fibre растително влакно; wood \fibre талаш (за опаковка); a \fibre trunk куфар от вулканфибър; with every \fibre of o.'s being с всяка частица от тялото си; 2. бот. коренче, коренна власинка; 3. характер, природа, същност; our moral \fibre нашата духовна (нравствена) същност; a man of fine ( coarse) \fibre изтънчен (груб) човек, човек с изтънчен (груб) характер.

n; іст.

1) статева потенція; пристрасність

2) міць, сила (духовна, фізична)

n; іст.

1) статева потенція; пристрасність

2) міць, сила (духовна, фізична)

ВІРА - термін для позначення особливого екзистенційного, духовного акту людської життєдіяльності, який не визначається лише практичними, емпіричними чи теоретичними засадами його своєрідності, змісту, основ і критеріїв; одна з найважливіших специфічних здатностей людини сприймати належне як суще, бажане як дійсне, майбутнє як сучасне; сприймати не підтверджені соціально-історичним чи індивідуальним практичним або ж пізнавальним досвідом, не обґрунтовані емпіричними, експериментальними чи логічними засобами знання, цінності, норми та ідеали як істинні, автентичні характеристики об'єктивної реальності; підґрунтя і складник адекватного вираження людських світовідношень, надій і сподівань; одна з наріжних світоглядних категорій. Розглянута в онтологічному аспекті, В. сягає своїм корінням у підґрунтя свідомої діяльності людини, не обмежуючись її розсудковими поняттями, раціональними знаннями і сферою логічного мислення. Вона постає як їх глибинна передумова, основа, джерело і рушійна сила. В. безпосередньо пов'язана з життєвим світом людини, її практичною, предметно-перетворювальною життєдіяльністю, але у граничних життєвих ситуаціях (див. гранична ситуація) вона набуває виняткового значення. Стан людини за цих ситуацій є предметом пильної уваги релігії, теології та філософії, особливо екзистенціалізму. Термін "В." в широкому розумінні означає те саме, що й віровчення, тобто система релігійних поглядів, яких дотримується та чи інша людина; у вужчому розумінні В. - це або вища, протиставлена розумові духовна потенція людини, або раціонально необґрунтована впевненість у реальному існуванні різноманітних надприродних явищ і істот. Втім досить поширене ототожнення релігійної В. з В. як такою є некоректним. У філософії екзистенціалізму В. посідає одне з чільних місць. Уже сам термін "екзистенція" ("буття поміж"), з одного боку, фіксує переломну ситуацію вибору, з другого - необхідність її розв'язання. У сфері теорії пізнання та методології науки, в т.ч. історичної, В. постає передусім як така форма сприйняття знань, норм, форм, засобів, методів наукової діяльності, при якій останні приймаються безпосередньо, без раціональних доведень чи підтверджень досвідного характеру. В сучасній філософії науки В. як відданість чи прихильність вчених до певних передпосилочних щодо пізнання структур визнається істотним чинником конституювання й функціонування наукових спільнот, збереження й розвитку пізнавальних традицій, ефективності дослідницьких програм. Осягнення історичної реальності, відокремленої, як правило, від вченого чималими відтинками часу і недоступної для безпосереднього контакту, включає В. до осмислення пізнавального процесу та його результатів як неодмінний і суттєвий складник. Особлива значущість В. в арсеналі засобів осягнення історичного процесу чималою мірою зумовлюється й тим, що історія - це, по суті, неперервний стан нестійкої динамічної рівноваги розмаїтих індивідуальних і суспільних сил, соціальних і політичних систем, перехідних стадій невизначеності та вибору. За таких обставин і в процесі їх осягнення В. відіграє першорядну роль.

ІСТОРИЧНЕ і ЛОГІЧНЕ - 1) Частковий випадок співвідношення мислення і буття, оскільки логічне - це функція мислення, а буття складається з природи та історії. Не менш важливою є проблема "природа і мислення", особливо в сучасну епоху, коли останнє у вигляді науки і діяльності, що на ній ґрунтується, стало планетарною силою і породило глобальні проблеми. Мислення в реальному історичному процесі постає як його відображення і доповнення, бо воно є сила, без якої історія не існує та завдяки якій розвивається техніка. Навіть уся духовна культура значною мірою виростає на силі мислення, логічної здатності людини, тієї раціональності, яка підкорює весь світ та інших людей. І. і Л. в цьому аспекті утворюють дві сторони єдиного цілого, і саме логічне має об'єктивний, онтологічний сенс. 2) Два методи осягнення реальної історії. Перший відтворює об'єкти в їх історичній послідовності, в просторі і часі, в специфічних обставинах, в необхідних та випадкових зв'язках. Другий розкриває реальність в її сталій, довершеній, класичній формі, тобто подає структуру готового цілого. А оскільки вона вибудовується в часі, то логічна послідовність категорій такої структури певною мірою відповідає їх історичному формуванню, звідки й виникає ідея про збіг І. і Л. способів дослідження. Зворотною стороною є їх розбіжність, яка пояснюється підпорядкуванням більш ранніх, простих і абстрактних визначень об'єкта більш розвинутим відношенням зрілого явища. 3) Специфічним проявом даної закономірності є збіг І. і Л. у вченні Гегеля. Він перший сформулював такий збіг у загальному вигляді як принцип пізнання. При цьому Гегель досліджував відповідність послідовності категорій в "Науці логіки" і в історії філософії. Звідси й термінологія у формулюванні принципу. Оскільки логічне має ширший зміст, ніж те, що належить безпосередньо до логіки як науки, то і принцип І. і Л. набуває більшої загальності - як відношення розвинутої науки до її історії.